Читайте також: «Команда Ранку — це надзвичайно творчі люди, яким не байдуже», — Анжеліка Нестерчук про роботу у «Ранку на Суспільному»
Чому працюєте на Суспільному?
— У моєму житті склалося так, що працювати за спеціальністю почала на 5-му курсі університету. А після виходу з декретної відпустки потрапила у вже частково реформований телеканал. Зараз мені приємно усвідомлювати, що у нашої великої команди насправді єдина мета — готувати якісний, професійний та незаангажований контент. Я задоволена тим, що є величезний простір для самореалізації. Є можливість розвиватися і «рости» разом із каналом. Коли нас запитують, з якого ми телеканалу, — з гордістю представляємося: «Ми із Суспільного». Адже суть уже в самій назві.
Які вони, тернопільські ранкові історії «Ранку на Суспільному»?
— Хоч Тернопільщина — невелика область і не має заводів-гігантів, проте тут живуть дивовижні люди. Талановиті, винахідливі, ентузіасти своєї справи, відкриті до спілкування із журналістами. Якщо чесно, знімаючи лайфсторі, часто я просто кайфую від спілкування зі своїми героями.
Під час включень ми можемо показати всій Україні, якими визначними місцями, неймовірними ландшафтами, пам’ятками архітектури багата наша область. У рубриці «Історія міста в будівлях» розповідаємо про унікальні будинки та їхніх власників.
А ще в нас, на Тернопільщині, збереглися народні традиції, унікальні речі та предмети побуту, які для українців мали особливе значення. Наприклад, слова «борщ», «гопак», «бандура» — слова, відповідників яким немає в інших мовах, бо це є суто наше, українське. Тобто це те, що робить нас нацією, єдиним народом, наше багатство і те, чим пишаємося. Те, що знали наші прабабусі, але не завжди знаємо ми. Саме про це хочеться розповісти найбільше, і ми робимо це у рубриці «Код нації».
Як відбувається співпраця з колегами з інших регіонів?
— «Ранок на Суспільному» — міжрегіональне ранкове шоу, яке об’єднало в одну команду кореспондентів усієї країни. Кожен з нас має свої завдання, сюжети, рубрики. І водночас працюємо у спільних проєктах, таких як «Мандруй із Суспільним», «Вчителі України». Нам було особливо приємно, коли вчитель із нашої області — Василь Дяків із Заліщицької гімназії, про якого ми знімали сюжет, став переможцем всеукраїнської премії Global Teacher Prize.
Крім цього, у нас є спільні рубрики, до яких узгоджуємо теми, готуємо збірні сюжети чи коментарі на певну тему. Якщо потрібна певна інформація з того чи іншого регіону — ми звертаємося один до одного. Усі питання обговорюємо у телефонному режимі чи в робочих чатах, під час онлайн-зустрічей.
Ранкові історії обов’язково мають бути бадьорими та позитивними?
— Ранкові історії мають бути насамперед правдивими. Що більше я спілкуюся з людьми, то частіше переконуюся, що за успішною особистістю героя лайфсторі нерідко стоїть непроста доля, особисті невдачі, творчі пошуки. Цих людей теж не завжди розуміли, не всі підтримували їхні захоплення. Часто вони залишають перспективні місця роботи, змінюють професії, щоб піти за своєю мрією. І ми намагаємося показати людей у звичному для них оточенні, під час роботи чи творчості. Ранкові історії не завжди стовідсотково позитивні, але завжди обов’язково мають мотивувати або надихати. І якщо серед глядачів хоча б одній людині ці історії дадуть поштовх до дій, зміцнять віру в себе та власні сили — наша робота зроблена недаремно.
З ким готуєте сюжети про Тернопільщину?
— Відносно недавно працюю з моїм колегою, відеографом Юрієм Заяцем. Мені до душі, що він швидко навчається нового, має професійний підхід до роботи. Я й сама переконана, що кожна людина має любити те, що робить, тоді й буде результат. У нас це спільне. Також вдячна Андрієві Бодаку, Юрію Мачузі, Богданові Демчуку, які раніше допомагали зі зніманням і монтажем.
Зараз через карантин мало подій офлайн, як пристосовуєтеся до нових форматів роботи?
— Під час карантину доводилося пристосовуватися до нових реалій. Бувало, та й зараз буває, що зйомки переносимо, бо хтось зі спікерів захворів. Але загалом нам щастить із героями сюжетів, які йшли і йдуть назустріч й навіть під час карантину погоджуються на зйомки. Звісно дотримуємося безпечної дистанції, у приміщенні працюємо в масках, коли є можливість — організовуємо знімальний процес на вулиці.
Восени ми знімали сюжет у навчальному закладі, де кілька учнів та вчитель захворіли на ковід. Містечку тоді присвоїли статус «червоної зони». Та лячно було не тому, а через те, що бачиш перед собою порожні класи й вулиці. Також спостерігаю за настроями людей. Багато хто, особливо на початку пандемії, був наляканий. Зараз ситуація трохи краща. Люди «скучили» за подіями й хочуть щось організовувати, шукають нові безпечні методи для цього.
Ми й самі «пережили» період дистанційної роботи. Повністю працювати з дому ми не можемо, бо це знімальний процес, а ще ж треба монтувати, потрібна хороша техніка, яка є вдома не у кожного. Але працювати над текстом та опрацьовувати відео можна й віддалено. А також шукати теми та організовувати зйомки — для цього взагалі достатньо самого мобільного і доступу до інтернету.
Чого не знає про вас глядач?
— Мабуть, глядач, який стежить за нашими сюжетами, знає про нас із соцмереж. Бо я завжди завантажую нові фото із місць, де буваємо, з людьми, яких знімаємо, поширюю сюжети. Як би банально це не звучало, робота — моє життя. І навіть коли приходиш додому, ти ще під враженням, ділишся із рідними побаченим і почутим за день, обдумуєш робочі плани на наступний день. А коли натрапиш на цікаву інформацію — незалежно від часу доби одразу мимоволі обдумуєш, чи не зняти про це сюжет. А найкраще сюжети пишуться вночі (посміхається).
Що чи хто надихає вас на творчість?
— На творчість надихають люди, з якими я спілкуюся, самі ж герої сюжетів та рубрик. Надихають рідні, які радіють моїм успіхам і підтримують, коли щось не вдається, розуміють, коли затримуюсь на роботі чи виходжу з дому о 6:30. Чоловік і донечка часто — одні з перших глядачів моїх сюжетів та включень, моя дитина одразу каже: «Це голос мами», коли чує закадровий текст.
Над якими рубриками будете працювати?
— У планах — створювати рубрику про стиль для жінок вікової категорії 55+. Саме вони складають найбільшу частку аудиторії «Ранку на Суспільному». Такі жінки не завжди затяті прихильниці соцмереж, та й інстаграмні новинки не завжди для них актуальні. Тому цією рубрикою ми хочемо компенсувати, так би мовити, цю прогалину. Адже кожна жінка прагне мати хороший вигляд незалежно від віку. І ми спробуємо в цьому порадити.