На UA: ТЕРНОПІЛЬ розповіли історії про свої вишиванки

До Всесвітнього дня вишиванки працівники UA: Українське радіо Тернопіль підготували спецпроект, який реалізовують в кілька етапів. А саме, для ранкового шоу, яке 16 травня вели Роксолана Котляренко та Тетяна Гамрецька, підготували тематичне інтерв’ю. У рубриці "Огляд дня" представники й представниці колективу поділилися зі слухачами розповідями про свої вишиванки, якими найбільше пишаються. А впродовж дня кожну з цих історій публікуватимуть у радійній групі в мережі Фейсбук. 

Оксана Цвик, редакторка: «У мене кілька вишиванок. Але найдорожча та, яку вишивала мама. Колись у школі мені доводилося часто виступати, бути ведучою різних культурно-мистецьких заходів. То ж мама вишила мені яскраву, насичену кольорами, із густими візерунками сорочку. До слова, початок дев’яностих — це активне відродження всього національного, в тому числі й вишиванок. З того часу минуло понад чверть століття, але саме цю вишиванку одягаю й досі. Бо вона з ранньої юності, бо вона від найдорожчої людини».

Наталя Небельська, стажерка: "У мене є вишиванка! Вона дуже цінна, бо вишила її мама, коли я була ще дитиною. Коли я одягала її, то красивий оздоблений вишиттям низ виглядав з-під спідниці, як кажуть у народі, галькою»!

Ірина Моргун, лінійна продюсерка Українського радіо Тернопіль розповіла ось таку історію власної вишиванки:"Найціннішою вишиванкою для мене є родинна сорочка, якій вже понад сотня років. Виконана вона у традиційній поліській техніці заволікання. У селі Велике Вербче, звідки я родом, на діалекті цей спосіб вишиття називають "заволоканнє". Я вирішила зберегти хоча б якісь частинки цього витвору, бо хто тримав наше "заволоканнє" в руках чи мав шанс у нього вбиратися, знає, що вишиванки в цій техніці - справжнє диво. Спершу здається, що це виткані узори. Хіба можна так густо й рівненько вишивати? Але це таки майстерна робота вишивальниці. Тому зі старої сорочки я розпорола рукави, які стали основою для новенького плаття. Докупивши матеріалу, який трохи нагадує полотно, занесла усе до кравчині. За моїм ескізом вона зшила просту, але гарненьку сукню. Мене тішить не лише те, що саме такої немає у цілому світі, а й думка, що дорога серцю річ, яка передавалася в нашій родині з покоління у покоління отримала нове життя".

Ганна Кісіль, редакторка: "Звичайну вишиванку я не хотіла. Тому на замовлення мені вишили візерунок, а сестра-кравчиня вшила вишиванку без рукавів. В нашій родині традиція вишивати сорочки чоловікам. Моя мама вишивала сорочку татові і братам. А я, відповідно, чоловікові та синочку. Собі — замовити чи купити, а чоловікам — своїми руками. В мене багато різних вишиванок, але найприємніші спогади викликає весільне плаття".

Оксана Макогін: "Для мене вишиванка — не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Зокрема, в моєму гардеробі є дві вишиті сорочки і дві вишиті сукні. Всі вони різного стилю і кольорів, але кожну річ люблю і ціную. Тому раджу всім мати якнайбільше вишиванок на різні випадки життя, адже зараз це не лише символ патріотизму, а й тренд!".

Редакторка Роксолана Котляренко розповіла: "Моя вишиванка — це спадок від бабці. За розміром підійшла, ношу при нагоді і дуже тішуся, що в мене є пам’ятка від бабці Броні, яку я дуже любила. Сорочка дуже простенька, без насиченого орнаменту, але дорога моєму серцю».

Михайло Павлентий, ведучий ранкового ефіру: «Моя бабуся Параскевія, беручи собі за чоловіка мого дідуся Іллю, у день їхнього весілля подала йому вишиванку. Особливу вишиту сорочку. Її оригінальність полягає у нетиповому для нашого регіону орнаменті вишивки. Нетиповий у неї й колір — фіолетовий. Їй понад 70-т років і хоча вона не претендує на титул «автентичної», але це найцінніша матеріальна згадка про моїх бабусю й дідуся. Одягаючи її після дідуся через багато років, відчуваю в собі теплу силу, без перебільшення. Це непроста вишиванка».

Редактор Юрій Луговий зберігає не вишиванки, а тематичні пам’ятні фото з родинного альбому. Коли готували цей проект Юра написав: "Мій дід — Артем Луговий. Фото 1928 року. Вбитий НКВДистами в тернопільській тюрьмі 28 червня 1941 року". Скільки ж у тій вишиванці всього...".

Сьогодні колектив UA: ТЕРНОПІЛЬ одягнув вишиванки, приєднавшись до святкування Всесвітнього дня вишиванки.