Як пояснити дітям, що таке війна: розповідає психологиня Маріана Новаковська

Як пояснити дітям, що таке війна: розповідає психологиня Маріана Новаковська

1 лис. 2022

Війна травмує і дорослих, і дітей. За офіційними даними Офісу генерального прокурора, станом на ранок 26 жовтня понад 1252 дитини постраждали в Україні внаслідок повномасштабної збройної агресії російської федерації. 430 дітей загинуло та понад 822 отримали поранення різного ступеню тяжкості.

Однак травми від війни є не тільки фізичними, а й психологічними. Про те, як допомогти дитині адаптуватися до нових умов існування і підтримати її психіку, в ефірі програми «Культура на часі» ведучій Людмилі Чирковій розповіла психологиня Маріана Новаковська.

Як пояснити дітям, що таке війна

Називати речі своїми іменами, але завжди пам’ятати про те, що є дуже важлива складова і для дорослих, і для дітей — це віра. Ми маємо транслювати те, у що ми віримо — що все буде добре.

Щоденні правила, як дбати про себе. Повторювати з дитиною, що робити під час повітряної тривоги, або коли дитина знаходиться далеко — як спілкуватися, підтримувати зв’язки з тими, хто залишився. Батьки, дорослі, ті люди, які знаходяться поруч із дітьми, роблять все можливе для того, щоб надати максимальну безпеку дитині.

Дуже важливо не те, що кажуть дорослі, а як вони це кажуть. Ми не можемо зробити так, щоб діти чогось не знали. Діти ставлять іноді дуже болісні, непрості питання і хочуть отримати відповіді. Як говорити про війну? Правдиво, з акцентом на те, що ми знаємо, що робити й переможемо неодмінно.

Читайте також: «Хоробрі казки» від Суспільного: Юлія Саніна озвучила першу історію нового проєкту

Що точно не можна казати дітям

Важливо не транслювати зневіру. Не йти від цих питань, не говорити метафорами, не переводити тему, не вдавати, що нічого не відбувається.

Важливо не брехати, говорити як є. Дітям потрібна правда. Можна говорити дитині, що ми чогось не знаємо. Нормально показувати свою певну розгубленість, але не брехати.

Як допомогти дитині пережити втрату близької людини через війну

Давати дитині можливість прожити все, що вона відчуває, нормалізувати будь-які стани: страх, розпач, тривожність, сум, сльози — нормально все.

Дітям, які втратили близьких, рідних людей, важливо знати правду. Говорити про те, що десь пішов, ми не знаємо, де, якщо ми точно знаємо, що це вже сталося, коли близька людина загинула. Важливо давати правду, говорити правду і давати дитині можливість прожити — плакати, згадувати.

Є певні ритуали прощання, відпускання: це така велика окрема робота в моїй професії — допомагати прожити це. Але перш за все не говорити «не плач, зберися» — плачуть всі: чоловіки, хлопці, сильні.

Як дорослим тримати себе в адекватному стані

Перш за все, дбайте про прості потреби свого життя. Обов’язково за можливості спати, відпочивати. Обов’язково пити достатньо води. Ми зараз кожен на своєму фронті. І ті мами, які виїхали з дітьми, і ті батьки, які залишилися з дітьми — перш за все дбайте про себе.

Плакати, якщо хочеться плакати. Знаходити хоча б трошки часу, щоб відволіктися, відпочити, говорити.

Додавати собі фізичні навантаження: пів години прогулятися з дитиною, собакою, наодинці — це вже буде добре, аби не з’їхати з глузду. Це суперзадача зараз, найважливіша, це така робота на майбутнє.

Лежати, відпочивати. Десь відмовитися від чогось, на дещо не звертати увагу, відкласти прибирання.

Читайте також: Суспільне представить другий сезон мультсеріалу «Тото» вже цієї осені

Як батькам самостійно розпізнати рівень травми у дитини

Можуть з’явитися поведінкові симптоми, які колись були. Наприклад, гриз нігті колись, потім перестав і тут знов з’явилася. Це не є ознакою, що біжимо до психолога, але слід придивитися тому, що, певно, дитина трошки відійшла, відкат стався і з’явився колись забутий симптом. Це, звісно, про тривожність.

Потрібно мати у своєму фокусі кілька маркерів: як дитина їсть, чи їсть взагалі, як спить, чи є у дитини якесь життя, окрім гаджетів. Це можна зрозуміти, особливо у підлітків, які поїхали з України: все спілкування залишилося там. Але якщо окрім цього нічого немає — це може бути ознакою початку депресивного епізоду. Тому потрібно на це звернути увагу, додати щось у життя.

Як дитина поводиться, як вона говорить, чи підвищилася плаксивість, збудженість, тривожність. Це все такі ознаки, які можуть свідчити про збільшене зростання тривожності, але воно і нормально тому, що дорослі, ті, хто знаходиться поруч із дітьми, більш тривожні зараз. Говорити з дітьми, ставити відкриті питання.

Яким виросте покоління, яке дорослішає під звуки сирен і вибухів

Це покоління буде більш тривожним, але і більш згуртованим.

Це покоління, яке буде більше покладатися на себе. Це будуть діти, які зможуть скоріш за все вміти знаходити відповіді, підтримку, просити про допомогу, більше, ніж попередні покоління.

Зараз життя показало, наскільки згуртованість, команда робить багато. Як українці за добу можуть зібрати мільйони гривень на благодійність. Як ми можемо підтримувати, відновлювати це все. Тому така стійкість до стресу ще буде набуватися, ще буде опрацьовуватися. І ще певний час ми будемо з цього виходити, але це будуть діти, які подорослішали раніше. Цей відкат психологічний потім дасть, що діти стануть доросліші.

Матеріал із сайту Суспільне Культура